Поемі «Руслан і Людмила» – 195 років!

   У 2015 році відзначається ювілей надзвичайно красивої й чарівної поеми «Руслан і Людмила», яку написав геніальний російський поет, письменник і драматург Олександр Сергійович Пушкін. Надрукована у 1820 році, ця книга зразу привернула увагу читачів і викликала багато суперечок поміж критиків, адже була написана незвичайним для тих часів стилем і вирізнялася казковим сюжетом.

     В основу книги потрапили дитячі враження О. Пушкіна. Його батько товаришував з родиною Юсупових, тож маленький Сашко часто грався у їхньому маєтку. Хлопчик запам’ятав дуб із золотим ланцюгом, що стояв на подвір’ї, а на дубі – великого механічного кота, який ходив. Цю іграшку князь Юсупов купив для дітей.Так згодом і з’явився знаменитий пролог до поеми – «У лукоморья дуб зеленый…», який майже кожен вже знає напам’ять.

     Книга переносить своїх читачів у далеке минуле, розповідає про «дела давно минувших дней, преданья старины глубокой». На весіллі доблесного князя Руслана й прекрасної Людмили якась зла чарівна сила викрадає наречену. А далі перед нами розгортаються зовсім неймовірні, інколи містичні

, події з чарами, заклинаннями, магією. Автор зображує запеклі битви між силами добра і зла.

     Головний герой Руслан, що відправляється на пошуки Людмили, постає перед нами мужнім, сміливим, винахідливим витязем. На нього чекає безліч пасток і небезпек: зустріч з величезною живою головою, яка згодом виявляється зачарованим старшим братом Чорномора, з гордовитою красунею Наіною, яка з часом перетворилася в ображену стару відьму, й, нарешті, битва із найлютішим ворогом – злим чарівником Чорномором. Чим же закінчиться ця битва? Чи вистачить сил хороброму витязю здолати злого бородатого карлика? Що буде з Людмилою?

     Пройшло багато часу, але й сьогодні поема «Руслан і Людмила» приваблює мільйони читачів усього світу. Кожен з нас бачить у цій книзі те, що близьке саме йому: хтось – вічну боротьбу добра й зла, когось вражає незвичайна історія кохання й вірності, небезпечне чаклунство, а когось – приклад доблесті й мужності руських богатирів. «Руслан і Людмила» читається на одному диханні і нікого не залишить байдужим. Тож, насолодімося цим прекрасним твором!

 Героїчній поемі «Слово о полку Ігоревім» – 830 років!

     В усьому світі викликає захоплення й подив «Слово о полку Ігоревім» – героїчна поема Давньої Русі, написана наприкінці ХІІ століття. Дослідники лише приблизно називають рік її написання – 1185. А знайдено було цей твір випадково, у 1795 р., серед рукописів Спасо-Ярославського монастиря. Тоді його придбав колекціонер старовини, граф О.І. Мусін-Пушкін. З рукопису «Слова о полку Ігоревім» зробили копію і подарували цариці Катерині ІІ.

     Тим часом, зацікавлені дослідники-літературознавці почали готувати пам’ятку до друку. Ох, нелегко ж їм було прочитати старовинний текст рукопису, а ще важче – зрозуміти! Та врешті-решт, у 1800 р., «Слово о полку Ігоревім» було опубліковано в Москві.

     Так сталося, що в 1812 р., під час навали французів на Москву, згорів палац О.І. Мусіна-Пушкіна. У вогні загинув і дорогоцінний збірник рукописів, де містилося «Слово о полку Ігоревім» – єдиний оригінал.

     Одразу після виходу в світ друковане «Слово» викликало неабияку зацікавленість читачів. Унікальну пам’ятку взялися досліджувати історики, археологи, мовознавці, філософи. До цього часу між ними тривають суперечки, відкриваються нові й нові таємниці цього незвичайного витвору давньоруського генія, ім’я якого залишається невідомим.

      Автором цієї героїчної поеми міг стати лише видатний мислитель свого часу, патріот, талановитий і високоосвічений. Він мав досконалі знання з історії, воєнної справи, тонко розумів природу, знав тогочасну літературу. Докладність, з якою розповідається читачам про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців, дає підстави стверджувати, що автор був одним з його учасників, якому пощастило повернутися на батьківщину. Цікаво й те, що про цей же похід розповідає і літопис «Повість минулих літ».

     Читаючи «Слово о полку Ігоревім», ви поринете в реальні події часів Київської Русі, коли половецькі кочові племена півдня часто нападали на руські землі, грабували їх, брали у полон людей. Княжі дружини не раз давали їм гідну відсіч. Тож молодий, відважний і самовпевнений князь Ігор, зібравши бойову дружину, вирушає у похід – «або голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Але з самого початку щось складається не так. Навіть сама природа певними знаками ніби попереджає Ігоря про небезпеку.

     А далі перед нами розгортаються трагічні події кривавої битви руської дружини з половцями. Славні воїни Ігоря отримують поразку, багато з них назавжди полягли на ратному полі. Уся Русь здригнулася від горя й сліз після цієї втрати. Чому ж так сталося? У чому князь Ігор помилився і не зміг  вберегти своїх людей?

     Ця книга здатна глибоко схвилювати читача, спонукати замислитися над історією своєї землі. У ній ви знайдете й заклик до об’єднання заради миру і спокою своєї держави – те, що залишається таким важливим для нашої Батьківщини і сьогодні…